Упорядкування рішень
Перш ніж створювати рішення, приділіть трохи часу плануванню наперед. Наприклад, подумайте, скільки рішень вам буде потрібно випустити та чи будуть рішення використовувати спільні компоненти.
Крім того, визначте, скільки Microsoft Dataverse середовищ вам знадобиться для розробки вашої лінійки рішень. Для більшості стратегій, описаних у цій статті, ви можете використовувати одне середовище. Однак, якщо ви вирішите, що вам потрібно лише одне середовище, а пізніше з'ясуєте, що необхідно більше, зміна рішень може виявитися непростою задачею, якщо вони вже використовуватимуться людьми. Використовуючи кілька середовищ, ви отримаєте більшу гнучкість, хоча й працюватимете із складнішою структурою.
У розділах нижче описуються різні стратегії керування рішеннями, переліченими в порядку від простих до складних.
Єдине рішення
Створюючи рішення, ви задаєте робочий набір настроювань. Це дозволяє простіше знаходити настроєні вами елементи.
Такий підхід є рекомендованим у випадках, коли необхідно створити лише одне кероване рішення. Якщо вам здається, що доведеться розділяти рішення у майбутньому, обміркуйте можливість використання кількох рішень.
Кілька рішень
Якщо у вас є два не пов’язаних між собою рішення, які не мають спільних компонентів, найпрямішим підходом є створення двох некерованих рішень.
Нотатка
Так найчастіше вчиняють при роботі із рішеннями для змінення стрічок програм або карти сайту. Якщо обидва ваші рішення змінюватимуть такі компоненти рішення, тоді ці компоненти є спільними компонентами. Перейдіть до наступного розділу, щоб дізнатись, як слід працювати із спільними компонентами.
Багато шарів і залежностей рішення
При імпорті різних рішень до цільового середовища ви часто створюєте шари, якщо наявне рішення перебуває під шаром, який імпортується. Коли справа доходить до нашарування рішень, важливо, щоб у вас не було залежностей між рішеннями. Наявності кількох рішень у одному й тому самому середовищі, які використовують один і той самий некерований компонент, слід уникати. Це особливо актуально для таблиць.
Сегментуйте рішення за типом компонентів, коли немає ризиків залежності між рішеннями. Наприклад, у вас має бути одне рішення, яке включає всі таблиці, інше рішення, яке має все компоненти plug-in, і третє рішення, яке має всі цикли. Ці різні компоненти не мають ризику залежностей між рішеннями. Тому безпечно мати в одному й тому самому середовищі кілька рішень, складених таким чином.
Не використовуйте два різні розв’язки в середовищі, де обидва містять таблиці. Причиною того є частий ризик одного зв’язку між таблицями, який створює залежність між рішеннями й викликає проблеми при оновленні або видаленні рішення в цільовому середовищі пізніше.
При проектуванні шарів рішення, якщо ви бажаєте мати структурований підхід до програм, слід починати з базового шару. Пізніше ви можете імпортувати додаткові рішення, які перебуватимуть зверху базового шару. Потім у вас буде базовий шар і шари розширення зверху нього, які розширюватимуть базовий шар.
При керуванні проектами таким чином рекомендуємо використовувати окреме середовище для кожного шару. Із використанням цих кроків будуйте шари свого рішення.
Перед створенням рішень виконайте зазначені нижче кроки, скористайтеся одним видавцем для всіх рішень у середовищах. Додаткові відомості: Видавець рішення
У «базовому» середовищі у вас є базове рішення з некерованими таблицями із цього середовища, але жодних інших таблиць немає. Після цього можна експортувати це рішення як кероване.
Ви можете створити друге середовище для розширення або шару програми, який пізніше перебуватиме зверху базового шару.
Імпортуйте керований базовий шар до середовища шару програми та створіть некероване рішення для цього шару програми.
Тепер ви можете розширити модель даних способом додавання таблиць, стовпців, зв’язків таблиць тощо до рішення програми. Потім експортуйте рішення програми як кероване. Зверніть увагу, що рішення програми матиме залежності у рішенні базового шару.
У робочому середовищі імпортуйте керований базовий шар, потім імпортуйте керований шар програми. Це створює два керовані шари в середовищі з чіткими залежностями між двома керованими рішеннями. Керування кількома рішеннями таким чином не створить залежностей між рішеннями, що може спричинити проблеми з обслуговуванням рішення, наприклад, видалення верхнього шару, якщо це необхідно.
Повторіть цю схему сегментації, щоб мати настільки багать різних рішень, наскільки вам потрібно підтримувати. Хоча ми рекомендуємо зводити до мінімуму кількість рішень, щоб шари рішень залишалися керованими.
Статті за темою
Використання сегментованих рішень
Сценарій 5. Підтримка командної розробки